НЕРУХО́МІСТЬ1, мості, ж. Властивість за знач. нерухо́мий1. Нерухомі з’єднання — це такі, які забезпечують нерухомість деталей і вузлів під час роботи машини (Слюс. справа, 1957, 280); Літня жінка робить незначний рух головою, і серед загальної нерухомості це здається особливо помітним (Собко, П’єси, 1958, 76).
НЕРУХО́МІСТЬ2, мості, ж. нерухоме майно: земельна ділянка, будівлі і т. ін. — Ти хочеш нерухомість купувати? (Фр., VI, 1951, 297); Для цього досить було йому довести, що він володіє нерухомістю, і його звільнили під заставу цієї нерухомості, тобто звільнили від суду (Кулик, Записки консула, 1958, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 380.