НЕРУ́ШЕНИЙ, а, е. Те саме, що нето́рканий. Копачі заходилися далі рити землю. Знявши кілька шарів, наткнулися на твердий, віками нерушений грунт (Коцюба, Нові береги, 1959, 275); [Борис:] Ти вже оджив своє і однією ногою стоїш у труні, а я повний нерушених молодих сил!.. (Кроп., І, 1958, 436).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 380.