НЕСЛУХНЯ́НЕЦЬ, нця, ч. Той, хто не слухає кого-небудь, не підкоряється комусь. Того вечора Ольга Петрівна довго ждала своїх неслухнянців (М. Ол., Леся, 1960, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 384.