НЕСОСВІТЕ́ННИЙ, а, е, розм.
1. Який вражає своєю безглуздістю; позбавлений здорового розуму, розсудливості; несусвітний. Вони [вороги] зводять на нас, зокрема на відносини між народами Радянського Союзу, несосвітенні наклепи (Рад. Укр., 25. XI 1956, 1).
2. Дуже сильний своїм виявом. Знявся такий несосвітенний шарварок, що позбігалися з усієї околиці польські жовніри (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 469); // Надто великий, значний. Театр справжній: квитки коштують, мабуть, суму несосвітенну! (Полт., Повість.., 1960, 373).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 386.