НЕСПОКІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Який відчуває хвилювання, тривогу, перебуває у стані душевного неспокою. Неспокійні, сумні ходили брати всі (Вовчок, І, 1955, 312); Митько все ж неспокійний: хто б це міг об цю пору? (Головко, І, 1957, 374); // Який виражає хвилювання, тривогу. Роман підійшов до матері й почав умовляти стару, дивлячись кудись убік неспокійними очима (Коцюб., І, 1955, 122); Оксана спить, притиснувши сина до грудей, її обличчя неспокійне навіть уві сні, губи нервово здригаються (Ткач, Крута хвиля, 1954, 41); // Власт. неспокійній людині. Директор знав — та й як добре знав! — неспокійну натуру свого головного інженера (Загреб., Спека, 1961, 53).
2. Який не відзначається спокійним характером, непосидючий, рухливий. У неспокійного діда завжди знайдеться якась робота, усе він знає, усе кипить в його руках (Стельмах, II, 1962, 261); // Який не поводить себе спокійно, смирно (про тварин, птахів і т. ін.). Птахи були неспокійні, метушилися, бились крилами поміж очеретом і здіймали галас (Коцюб., І, 1955, 363); Він сидів верхи на неспокійному, з злостивим оскалом, жеребці (Стельмах, II, 1962, 190).
3. Який не перебуває у стані спокою; якому власт. рух, шум. Було [море] неспокійне того дня, переливалось то темною крицею, то ярим смарагдом (Л. Укр., III, 1952, 612); Над греблею клубочились неспокійні свинцеві хмари (Голов., Тополя.., 1965, 72); // Сповнений шуму, руху (про вулицю, будинок і т. ін.). Перекатами гуде крізь вікна місто неспокійне (Сос., І, 1957, 336).
4. Який проходить не у спокої, а в тривогах, хвилюванні. Поет Євгеній Баратинський жив своїм неспокійним важким життям (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 267); Тієї неспокійної ночі вони так і прогомоніли до самого ранку (Чорн., Потік.., 1956, 121).
5. Нерівномірний, неоднаковий у протіканні, вияві. Чийсь крик доносився, і брязкіт буферів, і неспокійний гомін натовпу (Довж., І, 1958, 198); Колиска погойдувалась від неспокійного, переривчастого дихання матері (Стельмах, І, 1962, 488).
6. Який виражає тривогу, хвилювання. Саша викликає в неї гостру цікавість і ще якесь неспокійне, неусвідомлене почуття (Донч., III, 1956, 399).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 387.