НЕСТАРИ́Й, а́, е́. Який ще не дожив до старості; середнього віку. — Та ще ж ти, Климе, нестарий чоловік (Н.-Лев., III, 1956, 320); Відчинила двері нестара ще жінка з вищербленими передніми зубами (Донч., V, 1957, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 389.