НЕ́СТЯМ, у, ч., розм., рідко. Те саме, що нестя́ма 2.
◊ До не́стяму — те саме, що До нестя́ми (див. нестя́ма). Хапає [Юда] мотику і, не розгинаючись, не втираючи поту, працює до нестяму (Л. Укр., III, 1952, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 391.