НЕСТЯ́МНО. Присл. до нестя́мний. Бачив [Лебідь], як Надія, простягнувши руки, нестямно підбігла до дерева, як горнулася, припадала до нього в сльозах (Баш, Надія, 1960, 160); — Пилипку!.. Синочку мій! — нестямно скрикнула Катря і вхопилася за його (Мирний, IV, 1955, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 392.