НЕСУМІ́СНИЙ, а, е. Якого не можна одночасно поєднати, сумістити з чим-небудь іншим; який не може існувати одночасно з чим-небудь іншим. — Ти сам не розумієш, Долгін, що твої погляди несумісні з роботою в науковій інституції… (Рибак, Час.., 1960, 766); Серце батька.. розтиналося двома несумісними бажаннями: хотілось бачити сина митцем і хотілося бачити його медиком, вченим (Вол., Місячне срібло, 1961, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 392.