НЕСХИ́ТНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. несхи́тний. Любили його і всі хлопці, з якими він знався, — за моторність, товариськість, вірність у дружбі й несхитність у ворожнечі (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 393.