НЕСІ́ЯНИЙ, а, е.
1. Якого не займали посівами; незасіяний. Вони бачили, як один за другим панські маєтки занепадали, великі степи неорані, несіяні пустували… (Мирний, IV, 1955, 214); Своя нива кожного цікавила мало — лежала несіяна, неорана (Головко, II, 1957, 25.4); // Якого не висівали, не сіяли. Чи теж мало зілля несіяного, непроханого й некоханого нагодилось у дідову пасіку (Вовчок, І, 1955, 382); Любе сонце! Ти в землі завмерлій знову будиш силу; несіяні квіти засіяли взгір’я, і луг, і могилу… (У. Кравч., Вибр., 1958, 104).
2. Неочищений від домішок за допомогою просівання (про насіння, борошно і т. ін.). Лейзор держав їх у таких казармах, харчував такими харчами, що безщасні литвини, звикши їсти невіяний та несіяний хліб, кидали заводи і тікали (Н.-Лев., II, 1956, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 383.