НЕТАКТО́ВНО. Присл. до нетакто́вний. Коли заграла музика, Сирота вибачився нетактовно і пішов просити до танцю її товаришку (Вільде, Сестри.., 1958, 508); // у знач. присудк. сл. Не відповідає правилам і нормам поведінки тактовних людей. Я розумів, що в’язнути до людини з запитаннями більш ніж нетактовно (Збан., Малин. дзвін, 1958, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 393.