НЕТИНЬКО́ВАНИЙ, а, е. Якого не тинькували. Два сліпенькі віконечка-амбразурки.. ледь освітлювали вогкі й брудні потиньковані мури (Смолич, Театр.., 1946, 82); Кинувши оком по дерев’яних, нетинькованих стінах конторки, завішаних рисунками та ескізами споруд, сіла [дівчина] на стілець (Коцюба, Нові береги, 1959, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 395.