НЕТЛІ́ННО, поет. Присл. до нетлі́нний 2. Краса і свіжість чистих його [знамена] барв Горить нетлінно в небі голубому (Бичко, Простота, 1963, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 395.