НЕТОВСТИ́Й, а́, е́. Який має невелику, незначну товщину; тонкий. — Вугілля лежить нетовстим шаром, бо воно може зогрітися й зайнятися (Ю. Янов., II, 1958, 133); Савка знав, що за нетовстою дерев’яною перегородкою є щось страшніше за його невелику міну (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 395.