НЕТРИВА́ЛИЙ, а, е. Який триває недовго, короткий час; недовготривалий, недовгочасний. Автоматники кинулись на Тараса в атаку, й після нетривалої рукопашної Тарас здався (Довж., І, 1958, 370); Милування Параски з новим чоловіком було нетривалим; почалися сварки та нелади (Дмит., Наречена, 1959, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 396.