НЕТЯ́ГА, и, ч., розм. Бідна, неімуща людина. Воно [багатство] зробило одних неробами, інших — вічними нетягами (Кол., Терен.., 1959, 227); — Над нетягою збиткуються свої пани незгірше від чужих (Добр., Очак. розмир, 1965, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 397.