НЕУВ’Я́ДНИЙ, а, е, поет. Який існує вічно, ніколи не зникає, не втрачає свого значення. Ввійшло "Слово о полку Ігоревім" в золоту скарбницю людства, бо таїть воно неув’ядної краси поетичні образи (Рильський, III, 1956, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 398.