НЕУВА́ГА, и, ж.
1. Відсутність або недостатність уваги; неуважність. Дівчина, скориставши з Йонової неуваги, висмикнула свою руку і стрибнула від нього (Коцюб., І, 1955, 233); Її дім — купка сухого листя, залишена через неувагу замітачем у парку (Вільде, Б’є восьма, 1945, 25).
2. до кого— чого. Вияв неуважного, байдужого ставлення до кого-, чого-небудь. Мати, поставивши перед Василем тарілку наваристого борщу, була .. здивована з його байдужості до любимої страви та з неуваги до материної турботи (Ю. Янов., II, 1954, 98); Гнат стояв перед Оксаною Ромазан і чекав, що вона знову почне його пробирати за неувагу до медичного обслуговування населення (Чорн., Визвол. земля, 1950, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 397.