НЕУВА́ЖНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до неува́жний. Помітивши мою неуважність, чоловік знову припинив балачку (Гур., Новели, 1951, 141); — Оця неуважність, відсутність підкресленої зацікавленості в особистому житті хлопця зроблять своє,— думав Бачура (Чаб., Тече вода.., 1961, 145); Олега не ображала неуважність чернігівського князя до його особи (Міщ., Сіверяни, 1961, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 397.