НЕУПЕРЕ́ДЖЕНИЙ, а, е. Який не має обманної, негативної, заздалегідь сформованої думки, упередження проти кого-, чого-небудь. — Значить, те, що він пише, не все макулатура? Значить, в його писанні неупереджені сторонні люди добачили зерно поетичного дару? (Кол., Терен.., 1959, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 398.