НЕУСТА́ЛЕНИЙ, а, е. Який ще не сформувався, не виробився остаточно. Лист був написаний неначе школярським, нерівним, неусталеним почерком (Коп., Земля.., 1957, 51); І мова, і орфографія грамот [до 1450 р.] ще досить строкаті, неусталені (Пит. походж. укр. мови, 1956, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 399.