НЕУ́ЧАСТЬ, і, ж. Відсутність співробітництва з ким-небудь; стан, коли хтось не бере участі в чому-небудь. Сили миру значно зросли у зв’язку з появою на світовій арені групи миролюбних держав, які проголосили принципом своєї зовнішньої політики неучасть у воєнних блоках (Рад. право, 2, 1960, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 399.