НЕФРИ́Т1, у, ч. Захворювання нирок у людини й тварини, що характеризується запальним процесом у нирковій тканині. Найчастіше нефрити спостерігаються при скарлатині та ангіні, але можуть спостерігатися і при інших інфекціях (Хвор. дит. віку, 1955, 187); Основними клінічними симптомами гострого нефриту є набряки, переважно на лиці [обличчі], на повіках, і підвищений артеріальний тиск (Лікар. експертиза.., 1958, 53).
НЕФРИ́Т2, у, ч. Мінерал із класу силікатів, що може мати зелене, сіре, біле з різними відтінками забарвлення, використовується для виготовлення прикрас, оздоблення і т. ін. За цією огорожею видно кілька кам’яних саркофагів, з них один, головний, — з темно-зеленого нефриту, — нагробник самого Тімура (Коч., II, 1956, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 400.