НЕХИ́БНО. Присл. до нехи́бний. Він підходить скрізь нехибно (Тич., Магістралями життя, 1941, 47); Тобі чужим останусь я по крові; Нехибно ж маю в серденьку носить Святе чуття великої любові, Якої вже нічому не згасить! (Граб., І, 1959, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 401.