НЕХЛЮ́Я, ї, ч. і ж., розм. Неохайна, ледача людина. Він не каже.., що вона нехлюя, не хазяйка, що вона негодна страви зварити, хліба спекти! (Коцюб., І, 1955, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 401.