НЕХРИСТИЯ́НИН, а, ч. Той, хто не належить до християн, не прийняв християнства. Нехристияне! Чи не меж вами ж я, погані, Так опоганивсь..! (Шевч., II, 1963, 262); [Люцій:] Тоді, коли скликалися ті збори, Руфін ще справді був нехристиянин (Л. Укр., II, 1951, 468).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 402.