НЕЦЕНЗУ́РНИЙ, а, е.
1. Який не відповідає вимогам цензури, заборонений нею. Були [у Т. Шевченка] такі твори, які, незважаючи на релігійну зовнішню оболонку, лишалися творами нецензурними, підпільними (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 589).
2. перен. Непристойний, грубий. Ми сидимо, палимо цигарки, розповідаємо нецензурні анекдоти, а потім, багатозначно перезирнувшись, на всі груди регочемо (Кол., На фронті.., 1959, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 402.