НЕЧЕ́МА, и, ч. і ж. Нечемна, невихована, неввічлива людина. Чемність серед простолюду в усі віки була свята й висока, а бундючних гевалів, непоштивих та негречних, не любили добрі люди ніколи й ніде, хоч би й були ті нечеми значними панами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 26); — Що вона зараз думає про нього? Нечема, приставака, межи очі лізе з своїми недоречними послугами… (Гончар, Новели, 1954, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 403.