НЕЧУ́ЛИЙ, а, е.
1. Який погано сприймає зовнішні фізичні подразнення і т. ін.
2. Позбавлений чуйності, душевності; байдужий, бездушний. Ці чоловіки такі нечулі й просто безсердечні (Ю. Янов., II, 1954, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 405.