НЕЧУ́ТНО. Присл. до нечу́тний. Колеса, намазані кип’ячкою, обертаються нечутно (Фр., V, 1951, 225); Сталь об сталь нечутно дзвонить, Сталь поблискує і гасне (Рильський, II, 1960, 75); Нечутно розчинилися двері (Гончар, II, 1959, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 406.