НЕШИРО́КИЙ, а, е. Який має невелику ширину; вузький. Церква була невелика, дубова, з неширокими банями, з вузькими вікнами (Н.-Лев., III, 1956, 23); Машина прогуркотіла по дерев’яному мосту через затишну, нешироку річку (Коп., Земля.., 1957, 34).
◊ Ло́бом неширо́кий — нерозумний. В багряниці довгополій Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий, В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Шевч., II, 1963, 405).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 406.