НЕЩИ́РИЙ, а, е. Який приховує свої справжні думки, почуття, наміри і т. ін.; лицемірний. Син журив її тим, що був завсіди такий задуманий, та й якийсь нещирий до неї (Март., Тв., 1954, 234); Щось приховати від Жукової, бути з нею нещирою — справа марна (Донч., V, 1957, 338); // Який не відповідає справжньому станові кого-небудь, справжнім його думкам, почуттям, намірам і т. ін.; фальшивий, удаваний. Їй стало трохи сором за свою нещиру відповідь (Л. Укр., III, 1952, 590); Мама відразу розгадала, що її радість нещира (Вільде, Повнол. діти, 1960, 4); Нещирі слова; Нещире кохання; Нещирі нотки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 408.