НЕЯСКРА́ВИЙ, а, е. Позбавлений яскравості; тьмяний. Ніби жар, вкритий сивуватим попелом, жевріють неяскраві зорі (Перв., Невигадане життя, 1958, 157); Неяскраве світло настільної лампи падало на диван, на частину підлоги (Собко, Стадіон, 1954, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 408.