НЕЯ́СНО. Присл. до нея́сни́й. Їх [грона винограду] стережуть від лихого ока.. начеплені на кілки овечі, коров’ячі та кінські черепи, що неясно білілись скрізь по винограднику (Коцюб., І, 1955, 278); В хаті неясно блимав маленький каганчик (Собко, Шлях.., 1948, 79); Тупіт [коня] ближчає, неясно доносяться два голоси (Стельмах, І, 1962, 401); Йому здавалось, що надто неясно він висловився (Досв., Вибр., 1959, 337); // у знач. присудк. сл. Не зовсім зрозуміло. — Неясно мені, чого ти й досі тут? (Гончар, Тронка, 1963, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 408.