НИ́ДІННЯ, я, с. Стан за знач. ни́діти. Сербський учений [Караджич] яскраво розкрив творчі здібності простого, приреченого, здавалося, на безпросвітне нидіння народу, показав незмірні багатства його духовного світу (Рад. літ-во, 2, 1964, 112); Від довгого нидіння в казематах неждана воля й повітря п’янили його (Козл., Ю. Крук, 1957, 504); Вся його постать аж надто голосно говорила, що й минуле його життя було не життя, а вічне нидіння та бідування (Фр., І, 1955, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 409.