НИЗЕ́НЬКО. Присл. до низе́нький. Сонечко низенько Уже спустилось над Дніпром (Шевч., II, 1963, 42); З ледве чутним щебетанням Низенько ластівка летить (Рильський, І, 1960, 164). ◊ Низе́нько кла́нятися (вклони́тися, поклони́тися) кому — те саме, що Ни́зько кла́нятися (вклоня́тися, вклони́тися, поклони́тися) (див. ни́зько). — Я йому, матінко, низенько кланяюсь у самі ноги… (Вовчок, І, 1955, 267); Кошовий.. вклонився низенько, поклав булаву і пішов (Довж., І, 1958, 232); Знявши гостроверху шапчину, низенько поклонився [Марко] (Тют., Вир, 1964, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 410.