НИЗЬКОДІ́Л, до́лу, ч., рідко. Низька місцевість; низина. Попід полониною, по котрій вони їхали, широко розіслався зелений низькоділ (Коцюб., І, 1955, 196); В низькодолі сумовито похилені верби велетенською підковою охоплювали засніжений став (Стельмах, Правда.., 1961, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 413.