НИЗЬКОПРО́БНИЙ, а, е.
1. Який має низьку пробу через велику домішку міді і олова (про золото, срібло).
2. перен. Який має погану, низьку якість. Неодноразово скаржився М. Кропивницький на низькопробний репертуар провінціальних труп того часу (Збірник про Кроп., 1955, 84); Ведмежу послугу робить радянській музичній культурі легка промисловість, яка масово випускає грампластинки зі зразками низькопробної зарубіжної музики (Мист., 2, 1961, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 413.