НИ́ЩИЙ, а, е. Дуже бідний, позбавлений матеріальних засобів до життя; убогий, злиденний. — Усі на них [дітей] пальцями штрикатимуть, усі зашиплять: "Мати їх з мужичого роду, нищі, сякі, такі" (Кв.-Осн., II, 1956, 343); Воскресну нині! Ради їх, Людей закованих моїх, Убогих, нищих… (Шевч., II, 1963, 321); // Який живе з милостині; // у знач. ім. ни́щі, щих, мн. (одн. ни́щий, щого, ч.; ни́ща, щої, ж.). Бідні люди, які живуть з милостині. Говорили, буцімто молодий пан звелів спустити з ланцюгів собак і цькувати тими псами нищих (Н.-Лев., І, 1956, 256); — Лихо, Христе, за таким заміжжям. Коли б знала, краще з посліднім нищим зв’язалася, ніж з ним (Мирний, III, 1954, 368).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 416.