НОВА́ТОРСТВО, а, с. Усе нове, прогресивне, що запроваджується в якій-небудь галузі людської діяльності. Луначарський завжди гаряче підтримував справжнє новаторство, виступаючи проти штукарства у мистецтві (Мист., 1, 1966, 6); Соціалістичний гуманізм став вершиною нашого новаторства в літературі (Вітч., 11, 1967, 162); // Діяльність новатора. За роки Радянської влади на Україні виховано чудову плеяду вчених, яким властиві новаторство в науці, сміливе, творче дерзання (Наука.., 12, 1957, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 432.