НОВА́ТОРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до нова́тор і нова́торство; для якого характерним є новаторство. Тичина весь з нами сьогодні, молодий і своєрідно новаторський у своїх творчих задумах і устремліннях (Мал., Думки.., 1959, 11); Радянська література новаторська за своєю суттю (Літ. газ., 19.IV 1951, 3); Ми — за постійні, невтомні новаторські шукання на рівні новаторських звершень нашого народу (Ком. Укр., 5, 1963, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 432.