НОВА́ЦІЯ, ї, ж. 1. В юриспруденції — припинення зобов’язання за згодою сторін через заміну його новим. 2. Нововведення. В романі "День для прийдешнього" [П. Загребельного ] новації письменника в галузі художньої специфіки виглядають цілком переконливо (Літ. Укр., 19.ІІ 1965, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 432.