НОВАЧО́К, чка́, ч. Те саме, що нова́к. Микоша оглядав сьогодні актовий зал гімназії — той самий, куди вперше увійшов сім років тому боязким новачком (Полт., Повість.., 1960, 363); В нашу камеру впустили новачка (Збан., Єдина, 1959, 125); В 90-х роках Грабовський не був новачком у галузі перекладання української поезії на російську мову (Рад. літ-во, 5, 1964, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 433.