НОВОБУДО́ВА, и, ж.
1. Будівництво нових будинків, промислових підприємств, цілих поселень і т. ін. Отож я й надумала поїхати на новобудови з путівкою комсомолу (Гур., Друзі.., 1959, 32); Демобілізовані воїни приносять з собою на новобудови країни, на колгоспні поля бойовий дух армійської організованості і дисциплінованості, стають передовиками виробництва (Ком. Укр., 6, 1961, 50).
2. Новий будинок, нове селище. Пішов я в дідову новобудову. Не було тут ні вікон, ні дверей, одна стеля була покладена (Збан., Мор. чайка, 1959, 31); Поруч з ними [поштою, лікарнею] підіймалось риштовання двоповерхової новобудови середньої десятикласної школи (Крот., Сини.., 1948, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 435.