НОВОСІ́ЛЛЯ, я, с.
1. Місце чи будинок, куди недавно хто-небудь переселився або збирається переселитися; нове житло. Якщо він надумає саме в ці дні переїздити на новосілля, то ви з великою охотою пособите йому (Л. Янов., І, 1959, 432); Бригадир сім’ю везе на новосілля, У рублений, новий, у свій колгоспний дім (Шпорта, Вибр., 1958, 99); // Переселення в нове житло. Новосілля — радість не тільки для тих, хто одержує нову квартиру, а й для товаришів, друзів (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 41); Пішли всі разом, товариші поздоровили її з новосіллям, і Олена почала влаштовуватись (Коп., Сусіди, 1955, 60).
2. Святкування з нагоди переселення в нове житло. Він запрошував дорогих гостей на новосілля (Збан., Мор. чайка, 1959, 227); Порадились ми з Марією: треба новосілля справляти (Мур., Бук. повість, 1959, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 436.