НО́ЖИЦІ, жиць, мн.
1. Інструмент для різання, стриження, що складається з двох навхрест з’єднаних ножів з ручками у вигляді кілець. Вони витягували гачками товсті або чорні нитки, зрізували ножицями вузлики (Н.-Лев., II, 1956, 97); Редактор Круг сидів у себе за столом над поштою і довгими ножицями зрізував краєчки конвертів (Панч, II, 1956, 53); Явдоха зігріла три чавуни води, обстригла ножицями голову і бороду такими "покосами", що жаль було глянути на чоловіка (Тют., Вир, 1964, 367).
2. Машина-знаряддя для різання різних матеріалів, що застосовується перев. на металообробних підприємствах. Листовий метал ріжуть.. за допомогою електроножиць або роликових ножиць (Слюс. справа, 1957, 168).
∆ Гільйоти́нні но́жиці див. гільйоти́нний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 440.