НОРМАТИ́В, у, ч., спец. Показник норм, згідно з якими проводиться певна робота або здійснюється, виконується що-небудь. На всіх ділянках народного господарства необхідно вдосконалювати і суворо додержувати науково обгрунтованих і прогресивних нормативів використання засобів виробництва (Програма КПРС, 1961, 75); Нормативи щодо температури, вологості, а іноді і щодо вуглекислоти беруться в основу розрахунків при проектуванні і будівництві свинарників (Свинар., 1956, 270); Цей метод [прицільної стрільби] давав змогу взяти від рідної зброї значно більше, аніж передбачалося нормативами (Гончар, І, 1954, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 443.