НОРМУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до нормування. Для робіт, на які не розроблено єдиних нормативів, особливо тих, що виконуються новими машинами, встановлюють тимчасові норми, рекомендовані науково-дослідними станціями та нормувальними пунктами (Хлібороб Укр., 11, 1964, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 443.