НОСА́ТКА, и, ж., заст. Посудина з довгим носиком, що нагадує своєю формою чайник. Барильця, пляшечки, носатку, Сулії, тикви, баклажки, Все висушили без остатку (Котл., І, 1952, 168); — Пазько! А внеси лишень повну носатку дулівки! (Кв.-Осн., II, 1956, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 444.